Блог Інни Руденко: Матеріалознавство, група 14/18

14.05.2020 (за заміною) Урок № 37

Тема програми: «Напрями розвитку світової моди в галузі декоративної косметики»»

Тема уроку: «Сучасні засоби декоративної косметики, їх властивості, і використання»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо властивостей і використання сучасних засобів декоративної косметики.

Конспект:

Декоративні засоби для очей

Щоб створити акуратний і стійкий макіяж очей, починати його слід з нанесення на повіки крему-основи для повік, який згори припудрюють, тільки після цього використовують тіні для очей. Залежно від складу тіні для повік випускають на жировій основі (близько по складу до губної помади) і тверді, виробляються тільки компактними (по складу аналогічні компактній пудрі).

Підкреслити або змінити форму очей допоможуть такі засоби, як олівець для очей, підведення для очей і олівець для брів.

Олівці для очей і брів розрізняються тільки кольором, причому різноманітніші кольори олівців для очей.

Механічне підведення для очей - засіб, аналогічний олівцю для очей, але стержень підведення висувається автоматично і при цьому заточується. Це зручніший засіб в порівнянні з традиційним олівцем.

Рідке підведення для очей - новий косметичний засіб, дозволяє дуже акуратно підкреслити форму очей, причому без тиску на ніжну шкіру повік. Як правило, до складу рідкого підведення входять корисні добавки. Це найбільш дорога косметична продукція.

Після тіней і олівця найбільш важливим косметичним засобом для очей є туш. Макіяж, навіть саами вишуканий, не буде завершений без акуратно підфарбованих вій. Туш для вій представлена досить в широкому асортименті.

Тверду туш з пензликом зараз практично не випускають, оскільки вона морально застаріла. Сучасний асортимент представлений кремоподібною тушшю. Водостійкість туші означає, що вона не утворює патьоки при змиванні її водою, під дощем, але не характеризує її стійкість до поту і сліз.При виборі туші слід враховувати форму, розмір, густину вій і підбирати такий засіб, який усуне недоліки.

Декоративні засоби для нігтів

Асортимент цієї групи представлений лаками найрізноманітніших відтінків і допоміжними засобами - розчинниками лаків, основою, закріплювачем, засобом для швидкого висихання і засобом для видалення кутикули.

Лак утворює на нігті рівну лакову поверхню, на яку накладають кольоровий лак, і в результаті лак краще тримається. Крім того, передбачається, що основа повинна перешкоджати можливій шкідливій дії фарбувальної речовини на ніготь.

Основа під лак і закріплювач можуть випускатися в одному флаконі. Закріплювач застосовують після нанесення лаку - він сприяє його висиханню, або застосовують окремо, замість лаку. Захисний лак наносять на кольоровий відразу після нанесення лаку і наступні 2-3 дні, що підвищує стійкість кольорового лаку до двох тижнів.

Рідина для зняття лаку має бути досить активною для того, щоб розчинити нітроцелюлозу і синтетичні смоли, які розчиняються погано. З цим прекрасно справляється ацетон. Ацетон широко використовують і сьогодні, проте основу сучасніших препаратів складають різні ефіри: етил-, бутил-, амілацетат або їх суміші, а також толуол і деякі спирти. Вони у меншій мірі впливають на нігтьову пластину. Проте все ж знежирюють її, тому в рідині для зняття лаку додають пом'якшувальні засоби (жирові добавки, віск і ін.). Для зняття лаку з особливо ламких і чутливих нігтів розроблені креми і емульсії, в який віск і жири введені в набагато більшій кількості.

Засоби для видалення кутикули містять похідні тіогліколевої кислоти, здатні розчиняти кератин рогового шару. Для виконання їх функції вимагається лужне середовище (pH 9 і вище), тому основу засобів для видалення кутикули складають розчини гідроксидів натрію і калію.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть засоби декоративної косметики для очей. Дайте їм характеристику.

2. Які засоби декоративної косметики Ви знаєте? Назвіть їх властивості.

3. Повторити конспекти уроків за ІІ семестр.

4. Пройти контрольні тестові завдання в розділі «Тестові завдання» (що на головній сторінці) до 22.05.2020 р. (включно).

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

14.05.2020 (за заміною) Урок № 36

Тема програми: «Напрями розвитку світової моди в галузі декоративної косметики»»

Тема уроку: «Сучасні засоби декоративної косметики, їх властивості, і використання»

Конспект:

Асортимент декоративної косметики підрозділяють залежно від цільового використання (призначення) на чотири групи:

1) засоби для особи;

2) засоби для губ;

3) засоби для очей;

4) засоби для нігтів.

Загальною ознакою класифікації асортименту декоративної косметики є колір (тон), гамма якого залежить від виду косметики і напрямів моди. Так, в одній гаммі випускають косметику для губ і нігтів, яка не відрізняється за гамою від косметики для особи і очей. Крім того, декоративна косметика розрізняється по наявності блиску або його відсутності (матова поверхня), а також наявності перламутрового блиску. Усі інші ознаки класифікації асортименту декоративної косметики розглядаються по вищезгаданих групах.

Декоративна косметика для особи

Фон, на якому підкреслюються очі і губи, є основою усього макіяжа

Залежно від стану і типу шкіри можуть виникнути проблеми при використанні для макіяжа пудри або тонального крему. Тому макіяж починають з підбору косметичного засобу, який носить назву "Основа під макіяж" і застосовується для того, щоб:

• зробити шкіру особи гладкою, рівною, приховати дрібні недоліки;

• зволожити шкіру і створити умови для нанесення пудри, тонального крему, рум'ян;

• захистити шкіру від несприятливих дій довкілля і декоративної косметики, що містить барвники.

При підборі основи слід враховувати, що її асортимент розрізняється за типом шкіри, консистенцією, відтінком і ситуацією використання (для щоденного і вечірнього макіяжа).

По консистенції розрізняють основи:

- рідкі - підходять для будь-якого типу шкіри, окрім дуже сухої, і для будь-якого віку;

- кремові - для сухої і вже немолодої шкіри;

- мусси - містять поживні речовини, ідеально підходять для сухої шкіри;

- тверді - компактні, містять пудру, для будь-якої шкіри, окрім дуже сухої.

По відтінку основи бувають від рожевого до темно-жовтого кольору.

Завершуючий штрих макіяжа - нанесення на шкіру пудри і рум'ян.

Основне декоративне призначення пудри - надання шкірі кольору і матовості, що досягається введенням до її складу пігментів.

Тональні креми мають основу звичайних емульсивних кремів для будь-якої шкіри, але в них вводять пігменти (5 - 10%). Тому асортимент тональних кремів зазвичай підрозділяють тільки по відтінку.

Крем-пудра містить більше пігментів (до 30%), тому має густішу консистенцію. При нанесенні на шкіру сухою губкою вона дає ефект, близький до пудри, а при нанесенні вологою губкою діє подібно до тонального крему. Крем-пудру застосовують для шкіри під очима і маскування дрібних дефектів.

Маскуючі олівці мають ще густішу консистенцію. Вони мають високу покриваність і тому маскують почервоніння і дефекти шкіри.

Компактна (спресована) пудра відрізняється від порошкоподібної тим, що при пресуванні частинки пігменту щільно злипаються і в результаті лягають на шкіру товщим шаром.

Рум'яна випускають двох різновидів: тверді (порошкоподібні, компактні) і кремоподібні (на жировій основі). По складу перші аналогічні сухим тіням для повік і пудрам, другі - кремам і маскуючим олівцям. Рум'яна розрізняються по відтінку.

Декоративна косметика для губ

Основою хорошого макіяжа губ є їх доглянута шкіра без тріщин і відшаровувань. Тому усі сучасні засоби макіяжа, як і засоби по догляду за шкірою губ, містять вітаміни, зволожувачі і сонцезахисні препарати. Макіяж губ виконують трьома видами косметичних засобів:

1) контурним олівцем;

2) блиском для губ;

3) помадою.

При натуральному або легкому макіяжі блиск застосовують разом з контурним олівцем. У поєднанні з губною помадою контурний олівець підвищує стійкість макіяжа губ. Його підбирають під колір помади або трохи темніше або світліше, що зараз модно. Раніше контурний олівець було прийнято наносити до помади. Тепер візажисти дійшли висновку, що спочатку потрібно наносити помаду, а потім - контур, так губи виглядають набагато натуральніше. Контурні олівці для губ випускають двох видів - у вигляді звичайного олівця в дерев'яній оболонці і в пластмасовій оболонці із стержнем, що висувається.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Які групи засобів декоративної косметики Ви знаєте?

2. Які види косметичних засобів для макіяжу губ Ви знаєте??!

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

04.05.2020 Урок № 35

Тема програми: «Напрями розвитку світової моди в галузі декоративної косметики»»

Тема уроку: «Сучасні засоби декоративної косметики, їх властивості, і використання»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо сучасних засобів декоративної косметики.

Конспект:

В останні десятиліття споживання косметичних товарів у всьому світі, у тому числі і в нашій країні, зростає. На ринку з'явилася величезна кількість нових товарів з новими споживчими властивостями, багато невідомих раніше фірм, як зарубіжних, так і вітчизняних. Широкий асортимент, різноманітність косметичної продукції, звичайно ж, є позитивним чинником, але частенько вводить нас в утруднення при вибиранні того або іншого засобу. Інтенсивна і не завжди добросовісна реклама часто вводить в оману споживачів. На жаль, у вітчизняних публікаціях оцінку косметичних товарів часто дають не фахівці, а, як правило, журналісти, грунтуючись на своєму споживчому досвіді.

Асортимент засобів декоративної косметики, що виробляються промисловістю, різноманітний і включає наступні види виробів: тональні засоби, пудру, рум'яна, губні помади і блиски для губ, тіні для повік, туш для вій, олівці для очей, олівці для брів, лаки для нігтів. По кількості продукції, що випускається, декоративна косметика займає одне з провідних місць в загальному обсязі виробництва косметичних засобів.

Декоративна косметика є невід'ємною частиною життя жіночого товариства. Вона допомагає підкреслити красу жіночої особи, надати йому індивідуальність і приховати дрібні недоліки. Косметика дозволяє нам бути ближче до зовнішнього ідеалу і почувати себе упевненіше.

До косметичних товарів відносяться засоби (речовини або препарати), призначені для нанесення на тіло людини з метою очищення, захисту і надання привабливому зовнішньому вигляду. Косметичні засоби можуть мати профілактичну дію, але ніколи – лікувальну, їх повинні призначати лікарі, а не вибирати самі споживачі.

Єдина загальновизнана класифікація косметичних товарів нині відсутня. Не розроблений стандарт по класифікації і термінології косметичної продукції. Чітку класифікацію косметичних засобів провести дуже складно. Він грунтується зазвичай на властивостях, заявлених виготівником і нерідко перебільшених з метою реклами.

До загальних ознак класифікації слід віднести призначення, функціональна дія косметики: гігієнічне, косметичне, декоративне, захисне, лікувально-профілактичне і спеціальне. Тут слід орієнтуватися на їх головну функцію.

Про красу і здоров'я слід піклуватися щодня і систематично. Адже як і раніше залишаються в силі мудрі слова афоризма де Ленкло: "Немає негарних жінок. Є тільки жінки, які не вміють зробити себе красивими".

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Які види засобів декоративної косметики Ви знаєте?

2. Назвіть функції, які виконує декоративна косметика для жіночої краси?!

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

30.04.2020 Урок № 34

Тема програми: «Матеріали для виготовлення пастижерних виробів та доповнень»

Тема уроку: «Догляд за виробами із натурального та штучного волосся»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо догляду за виробими із натурального та штучного волосся.

Конспект:

Догляд за виробами з натурального і штучного волосся включає чищення, миття, фарбування, хімічну завивку, стрижку, укладання й оформлення зачіски.

Приступаючи до того чи іншого процесу обробки волосся, треба впершу чергу визначити структуру і якість волосся, а також натуральне воно чи штучне. Це дуже важлива умова, тому що вироби з натурального і штучного волосся обробляються різними способами. Першим етапом будь-якого виду обробки пастижерних виробів є розчісування.

Розчісування пастижерних виробів. Поплутане волосся заважає виконанню різних операцій. Наприклад, при накручуванні не можна швидко і правильно відокремити прядку від поплутаного волосся, а при фарбуванні - зчесати барвник на кінці волосся. Розчісуючи волосся, домагаються їхнього рівномірного розташування по відношенню й одночасно визначають ступінь рівномірності довжини волосся.

Паралельність волосся - одне з основних вимог при накручуванні на бігуді, коклюшки і т.п. Від правильного напрямку волосся багато в чому залежить кінцевий результат будь-якого виду обробки.

При митті і чищенні пастижних виробів переслідують три мети:

1. Гігієнічну - видалення будь-якого роду забруднень з волосся і монтюра;

2. Деформаційну - видалення слідів попередньої укладки;

3. Підготовчу - розм'якшення лускатого шару волосся.

Для миття виробів з натурального і штучного волосся використовується та вода, уякій менше розчинене мінеральних солей, тобто м'яка вода. Особливо рекомендується мити м'якою водою слабке і рідке волосся, а також волосся, ушкоджене в результаті багаторазового впливу на нього хімічних препаратів.

Розрізняють:

1) щоденне чищення виробу від пилу;

2)загальне збереження в чистоті.

Чищення, здійснюване спеціалістом - пастижером чи перукарем. Дуже часто необхідно змінити колір волосся, це досягається травленням і фарбуванням.

Травлення застосовується тоді, коли необхідно одержати більш світлі кольори (світлий блондин), що рідше зустрічаються в натуральному виді. Деякого освітлення волосся можна досягти за допомогою звичайного 3% перекису водню. Для цього 3% перекис водню змішується з нашатирним спиртом у співвідношенні: 3 ч. перекису водню, 1 ч. нашатирного спирту.

Фарбуванням волоссю надавалися найрізноманітніші кольори. Раніш фарбування волосся представляло досить складний хімічний процес, так наприклад, чорні кольори виходили за допомогою чорнильних горішків і залізного купоросу, відтінки шатен - пироталловою кислотою з залізним купоросом. В даний час фарбування волосся робиться за допомогою фарбників різноманітних фірм виробників таких як „Schwarzkopf”; „L'oreal”; „Londa”; „Wella”; „Brelil”;„Bes”;C:EHKO”, „Estel” та багато інших.

Колір пофарбованого волосся залежить від кількості фарби і від часу, протягом якого волосся офарблюється. Після фарбування волосся ретельно промивається спочатку в мильній, а потім у чистій воді і після просушки надходить у роботу.

Для фарбування волосся вживаються і рослинні барвні речовини, як наприклад "хна", "басма".

Для одержання рудувато-червоних відтінків використовується одна "хна", для темних відтінків - суміш "хна" і "басма" у різних пропорціях. Де яку зміну відтінків кольору волосся можна одержати змішуванням волосся різних фарб.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть перший етап обробки пастижерних виробів?! Опишіть його.

2. Які етапи обробки натурального та штучного волосся Ви знаєте?

3. Назвіть мету, що переслідують при митті та чищенні пастижерних виробів?

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

30.04.2020 (за заміною) Урок № 33

Тема програми: «Матеріали для виготовлення пастижерних виробів та доповнень»

Тема уроку: «Допоміжні матеріали»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо допоміжних матеріалів для виготовлення пастижерних виробів.

Конспект:

Для виготовлення пастижерних виробів необхідні такі допоміжні матеріали:

- тюль або спеціальна еластична тканина сітчастої структури - для виготовлення основи перуки, монтюра;

- тасьма, нитки - для обкантування й пошиття монтюра, надання йому стійкості та збереження форми;

- желатин, клеї - для побудови форми монтюра, клеєних виробів;

- антистатичні препарати, барвники - для зняття статичної електрики та фарбування виробу;

- декоративні доповнення - бісер, стрази, блискітки, тасьма, стрічки тощо.

Шиньйони розрізняються за формою їхніх основ і за розмірами, так і за конструктивними особливостями побудови. Шиньйони виготовляють на монтюрі або без нього. Причому шиньйони на монтюрі може бути виготовлений методом тамборування або тресування, а без монтюра - методом тресування, або збиранням в пучок.

Використовують два способи закріплення волосся на основу пастижерних виробів:

1. Тресування - виготовлення тресу вплетенням пасом волосся за певною системою між міцними нитками та подальше пришивання готового тресу до основи пастижерних виробів.

2. Тамбурування - безпосереднє закріплення волосся тамбурною петлею способом «вивязування гачком» на основі виробу.

Обидва способи, однаково важливі залежно від виду й призначення виробів, широко застосовуються під час виготовлення пастижу.

Основні пристрої, які використовують для виготовлення пастижного виробу - тресбанк, карда.

Тресбанк - основний пристрій для тресування. Складається з двох дерев'яних або металевих стійок для натягування ниток тресу. Стійки кріпляться до робочої поверхні струбцинами, які утримують їх у вертикальному положенні. Одна стійка (права) має три отвори - гнізда, в які вставляють спеціальні кілки з намотаними нитками. На другу (ліву) закріплюють кінці ниток основи для тресу.

Карда - пристрій у вигляді пластини з рядами металевих зубців для первинної обробки стриженого волосся, розчісування та змішування волосся різних відтінків.

До пристроїв, необхідних для виготовлення пастижів належать пружинні апарати та спеціальні рами для закріплення основи для тамбурування волосся, виготовлення перук, пастижерні гачки, голки, шильця - для тамбурування волосся, шарнірний пристрій та голова-форма - для закріплення монтера.

Але перш ніж приступити до виготовлення пастижного виробу, волосся, з якого його виготовлятимуть повинно пройти технологічний цикл (обробку натурального волосся), який складається із таких операцій:

- сортування за кольором, довжиною, якістю;

- дезінфекція;

- визначення положення головок і кінців;

- складання волосся в одному напрямку;

- розчісування на карді;

- знебарвлення, тонування або фарбування;

- промивання після фарбування;

- просушування;

- розчісування закатаних головок;

- змішування волосся різного кольору;

- звязування пасом.

Головками називають ту частину волосся, яка розташована від його коренів. Під час попередньої обробки стежать за тим, щоб не переплутати головки волосся з кінцями.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Які допоміжні матеріали для виготовлення пастижерних виробів Ви знаєте?

2. Назвіть способи закріплення волосся на основу пастижерних виробів?!

3. Які пристрої для виготовлення пастижерних виробів Ви знаєте?

4. Назвіть операції технологічного циклу підготовки волосся для пастижерних виробів?!

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

27.04.2020 Урок № 32

Тема програми: «Матеріали для виготовлення пастижерних виробів та доповнень»

Тема уроку: «Штучне волосся та їх властивості»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо штучного волосся, його властивостей; сформувати в учнів уявлення про відмінності штучного та натурального волосся.

Конспект:

Ззовні і штучне, і натуральне волосся може бути дуже схожим, тому буває складно його відрізнити. Якісне штучне волосся (канікалон) виготовляють із японських водорослів. Тому, якщо взяти два пучки штучного і натурального волосся, однакових за об'ємом, ви побачите і відчуєте, що натуральне волосся набагато важче за штучне. Також для виготовлення штучного волосся в використовують шерсть тварин, штучне волосся з целюлози та поліамідних волокон. Останнє має перевагу завдяки значній міцності й тонкості, здатності до фарбування у будь-який колір.

Штучне волосся оберігає голову від будь-якого фізичного впливу і красиво обрамляє обличчя. В ряді випадків воно виявляє деяку психологічну дію, дозволяючи більш упевнено почуватися в товаристві. Волосся може служити матеріалом для виготовлення штучних виробів. Найбільше для цього підходить довге жіноче волосся, з посеред якого перевага віддається білявому і натурального білого кольору.

Штучне волосся (навіть найбільш високої якості) на фотографії зі спалахом матиме надміру яскравий блиск, у той час як натуральне волосся ніяк не відрізнятиметься від вашого власного.

Завдання:

1. Законспектувати наданий матеріал.

2. Порівняйте натуральне та штучне волосся.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою штучне волосся? Яка його мета?

2. З чого виготовляється штучне волосся? Яке має перевагу?

3. Назвіть різницю між штучним та натуральним волоссям?!

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

13.04.2020 Урок № 31

Тема програми: «Матеріали для виготовлення пастижерних виробів та доповнень»

Тема уроку: «Натуральне волосся та їх властивості»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо натурального волосся, його властивостей; сформувати в учнів уявлення про пастижерні вироби.

Конспект:

Пастижерні вироби – це вироби з волосся, які застосовуються для їх прикраси та доповнень, або які за призначенням близькі до процедури нарощування волосся.

Пастижерні вироби застосовуються у перукарській справі здавна. Різноманітні перуки, шиньйони, штучні коси, накладки, окремі пасма, локони, вії, брови застосовуються і сьогодні не тільки як експонати музеїв чи історичний матеріал для вивчення, не тільки на театральній та естрадній сценах, демонстраціях і конкурсах, не тільки під час рекламних компаній, на манекенах, у вітринах магазинів, а й у повсякденному житті сучасної людини.
Прикраси, клеєні з волосся, пастижерні доповнення до зачісок - забезпечують утілення найфантастичніших задумів модельєрів, досягнення несподіваних зорових ефектів, посилюють естетичність сприйняття зачісок як витворів мистецтва.
Для постижерних виробів застосовуються натуральне та штучне волосся.

Натуральне волосся – це похідний елемент шкіри, який у людини відіграє переважно косметичну роль. До основних властивостей волосся відносять їх пружність та жорсткість:

- маючи пружність, волосся може витримувати дії, які спрямовані на зміну його форми, об’єму та довжини, і відновлюватися, коли дія сили закінчується. На пружність волосся впливають — вологість, температура та УФ-випромінювання;

- жорсткість волосся — це його опір вигину При підвищенні вологості діаметр волосся зростає. Поступовим розтяжінням сухе волосся може бути подовжено на 20-30 %, а змочене в холодній воді — навіть на 100 %, але при цьому його товщина та міцність зменшуються.

Клітини кутикули волосся не з’єднані між собою, тому можуть легко переміщуватися одна відносно одної. Груба поверхня цих клітин робить волосся стійким до тертя.

Натуральне довге волосся природнього кольору найбільш придатне до виготовлення штучних виробів. Кращим для пастижерних робіт вважається зрізане волосся. На відміну від вичесаного, воно відокремлене від здорової основи, менше заплутується, довше зберігає свої основні властивості — гнучкість, м’якість, шовковистість, блиск, здатність до миття, завивання, фарбування.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Що являють собою пастижерні вироби?

2. Що являє собою натуральне волосся?

3. Назвіть властивості волосся?!

4. Роль пастижерних виробів в перукарському мистецтві?

Література: Гутиря Л.Г. «Основи перукарської справи»

06.04.2020 Урок № 30

Тема програми: «Вступ»

Тема уроку: «Роль матеріалознавства в наданні якісних перукарських послуг населенню»

Мета: формувати в учнів уміння самостійно аналізувати факти і давати їм аргументовану оцінку; розвивати творче, логічне та критичне мислення, вміння правильно узагальнювати інформацію та робити висновки.

Завдання для самостійної роботи:

1. Поміркуйте та письмово поясніть роль предмету «матеріалознавство» в наданні якісних перукарських послуг населенню.

2. Надіслати самостійну роботу на електрону пошту krivushak.inna@gmail.com до 10.04.2020 р. (включно).

30.03.2020 Урок № 29

Тема програми: «Стандартизація, сертифікація і контроль якості продукції»

Тема уроку: «Види стандартів та їх характеристика»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо видів стандартів; сформувати в учнів уявлення про їх визначення.

Конспект:

Стандарт — це створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазового користування правила, настановчі вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колу споживачів. Стандарт може бути міжнародним, регіональним, міждержавним і національним.

Національна система стандартизації України вміщує різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

- державні стандарти України - ДСТУ;

- галузеві стандарти України - ГСТУ;

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;
- технічні умови України - ТУУ;
- стандарти підприємств - СТП;
- кодекси усталеної практики.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів:

- основоположні;
- на продукцію, послуги;
- на процеси;
- на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості наданих послуг.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентують послідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.

Завдання:

1. Законспектувати наданий матеріал.

2. Повторити конспекти уроків за кваліфікацією перукар 2 класу.

3. Пройти контрольні тестові завдання в розділі «Тестові завдання» (що на головній сторінці) до 03.04.2020 р.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою стандарт?

2. Визначте види стандартів, встановлених в залежності вимог до конкретних об'єктів стандартизації?!

Література: Закон України "Про стандартизацію".

24.03.2020 Урок № 28 (за заміною)

Тема програми: «Стандартизація, сертифікація і контроль якості продукції»

Тема уроку: «Мета та завдання стандартизації»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо мети та завдання стандартизаціїї.

Конспект:

Найважливішщю метою стандартизації є:

- - поліпшувати якість продукції, що випускається;

- - підвищувати конкурентоспроможність товарів вітчизняного виробництва і забезпечувати

- - умови для їх експорту на світовий ринок;

- - встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів;

- - розвивати міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності;

- захищати навколишнє середовище в екологічному плані і забезпечувати безпеку людей.

Головним завданням стандартизації - є створення комплексу нормативних документів, які визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки, виробництва і застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів.

Важливими принципами стандартизації є: директивність, системність, динамізм і оптимальність.

Директивність чи обов'язковість стандартизації полягає в тому, що в стандарти закладаються вимоги і норми, обов'язкові за своєю державно-правовою основою. Недотримання таких вимог переслідується за законом.

Системність допускає розглядати стандарт як елемент системи. На основі цього принципу розробляються системи міжгалузевих стандартів, наприклад, стандарти на систему показників якості продукції (СГОТП).

Основні методи стандартизації:

- - математичні методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів);

- - уніфікація (приведення продукції до однаковості за формою, нормами і типорозмірами);

- - агрегатування (конструювання готових виробів з уніфікованих і стандартних деталей і

вузлів);

- - комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов'язаних вимог до готової

продукції, сировини, матеріалам, а також до процесів розробки, виробництва і споживання);

- - випереджальна стандартизація (встановлення підвищених вимог до об'єкта стандартизації, обґрунтоване прогнозом науково-технічного розвитку).

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть мету стандартизації?

2. Які завдання стандартизації Ви знаєте?

3. Назвіть основні методи стандартизації?!

Література: Закон України "Про стандартизацію".

23.03.2020 Урок № 27

Тема програми: «Стандартизація, сертифікація і контроль якості продукції»

Тема уроку: «Суть стандартизації. Державна система стандартизації»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію щодо сутності стандартизації; сформувати в учнів уявлення про Державну систему стандартизації.

Конспект:

Стандартизація — це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового користування стосовно розв´язання існуючих чи можливих проблем і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за таких умов.

Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги (далі - продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна система у сфері стандартизації базується на таких принципах:

· забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

· відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

· доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

· відповідності стандартів законодавству;

· адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

· пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

· дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

· участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Суб'єктами стандартизації є:

· центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

· рада стандартизації;

· технічні комітети стандартизації;

· інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації виконує такі основні функції:

· забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;

· вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

· бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

· встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

· вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

· співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

· формує програму робіт із стандартизації та координує її реалізацію;

· приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

· організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

· організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.

Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Персональний склад Ради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.

Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

Рада формується на паритетних засадах із представників органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної академії наук України, галузевих академій наук та відповідних громадських організацій. Діяльність Ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.

Основною функцією Ради є вивчення, аналіз та розроблення пропозицій щодо вдосконалення діяльності у сфері стандартизації стосовно:

· створення технічних комітетів стандартизації та визначення напрямів їх діяльності;

· прийняття міжнародного, регіонального чи іншого стандарту як національного стандарту;

· проведення експертиз проектів технічних регламентів та інших нормативних документів з питань технічного регулювання;

· програм робіт із стандартизації.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.

Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте суть стандартизації?

2. Що є об'єктом стандартизації?

3. Визначте мету стандартизації?!

4. Визначте принципи Державної системи стандартизації?!

Література: Закон України "Про стандартизацію".

16.03.2020 Урок № 26

Тема програми: «Стандартизація, сертифікація і контроль якості продукції»

Тема уроку: «Основні поняття і визначення в області стандартизації»

Мета: забезпечити засвоєння учнями інформацію про основні поняття в області стандартизації; сформувати в учнів уявлення про їх визначення.

Конспект:

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку для життя, здоров´я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і виконує ці функції.

Елементами системи якості - є документація, розроблення та використання якої — це динамічна діяльність, що створює нормативну та інформаційну основу функціонування системи менеджменту якості. Предметом розгляду цієї системи та документації є комплекс питань, присвячених стандартизації, як фактора поліпшення якості продукції.

У зв´язку з цим розглянемо основні поняття і визначення в області стандартизації, регламентовані ДСТУ1.1—2001.

Стандартизація — це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового користування стосовно розв´язання існуючих чи можливих проблем і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за таких умов.

Міжнародна стандартизація — це стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація — це стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.

Національна стандартизація — це стандартизація, яка проводиться на рівні однієї держави.

Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації.

Об´єкт стандартизації — це об´єкт, що має бути застандартизованим.

Нормативний документ — це документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або її результатів.

Консенсус — це загальне погодження, яке характеризується відсутністю суттєвих заперечень стосовно важливих питань у більшості зацікавлених сторін і яке є процесом, коли намагаються врахувати думки всіх сторін і дійти згоди з будь-яких суперечливих питань.

Технічні умови — це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати виріб, процес чи послуга. Вони можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Регламент — це прийнятий органом влади нормативний документ, що передбачає обов´язковість правових положень.

Технічний регламент — це регламент, що містить технічні вимоги або безпосередньо, або через посилання на стандарт, технічні умови, настанову чи їхній зміст.

Гармонізовані стандарти, або еквівалентні стандарти — це стандарти на один і той самий об´єкт, затверджені різними органами стандартизації, і які забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне розуміння результатів випробування або інформації, що подається відповідно до цих стандартів.

Уніфіковані стандарти — це гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом, але не ідентичні за формою подання.

Уніфікація — це вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значення їх характеристик.

Обов´язковий стандарт — це стандарт, застосування якого є обов´язковим під дією основного закону чи неодмінного посилання в регламенті.

Завдання: законспектувати наданий матеріал.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою стандартизація?

2. Які основні поняття в області стандартизації Ви знаєте?

3. Дайте визначення поняття кожного документа стандартизації?!

Література: Закон України "Про стандартизацію".

Матеріалознавство, група 14/18

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПІД ЧАС КАРАНТИНУ!